Копілефт втрачає популярність

За даними WhiteSource, дозвільні ліцензії на кшталт MIT і Apache 2.0 стають дедалі популярнішими. Вони практично не обмежують дій розробників, що працюють з вихідним кодом, зокрема дозволяють поширювати його версії з іншими ліцензіями та на інших умовах.

На противагу їм існує копілефт (типу GPLv2, GPLv3 і LGPLv2.1), він також дозволяє змінювати та поширювати код, але всі похідні версії мають бути вільними.

WhiteSource проаналізував 130 млн файлів з відкритим вихідним кодом, написаних 200 мовами програмування. Виявилось, що дозвільні ліцензії використовують дедалі більше, їхня частка — 67%. Це на 3% більше, ніж у 2018 році. Натомість копілефт-ліцензії, зокрема GPL, застосовуються лише у 33% випадків.

Ситуація кардинально змінилась, якщо порівнювати з 2012 роком, коли копілефт був у 59% проєктів, а дозвільні ліценції у 41%.

Копілефт створили у 1985 році учасники Фонду вільного програмного забезпечення на чолі з Річардом Столменом. Представник WhiteSource Девід Габуша (David Habusha) зазначив, що так розробники хотіли «гарантувати, що злі корпорації того часу не зможуть брати вільне ПЗ і обмежувати його використання».

Але, за його словами, часи змінились і «більше немає "нас" проти "них"», тобто спільноти open-source проти корпорацій. Десятьма найкращими проєктами з відкритим кодом сьогодні опікуються Facebook, Google і Microsoft. До того ж 60–80% кожного сучасного застосунка базується на розробках open-source.

Видання The Register також звернулось до Пола Берґа (Paul Berg), спеціаліста з ліцензування і колишнього співробітника Amazon та Microsoft. Він вважає, що копілефт взагалі не потрібно враховувати. На його думку, для статистики достатньо інформації про дозвільні ліцензії, адже їх можна використовувати і для відкритих, і для пропрієтарних проєктів.

Також він стверджує, що набагато помітнішою тенденцією є поширення відкритого коду й усього спектру ліцензій. Важливо, що зараз складно знайти компанію, чиї програми не були б переважно відкритими. Повністю захищати свої розробки варто, лише якщо вони дуже унікальні та є сенс відмовитись від переваг опен-сорсу. Таке рішення, на думку Берґа, може бути доречним в деяких випадках, але це, скоріше, виняток.